Танк Т-80 – вага, ціна та інші характеристики, як керувати танком

Прийнятий на озброєння СРСР у 1976 році. Це перший у світі танк серійного виробництва з газотурбінною силовою установкою.

Перші серійні зразки випускались на «Кіровському заводі» у Ленінграді. Широко використовується і в наш час, та є на озброєнні Росії, України, Білорусі, Південної Кореї, Кіпру та Пакистану.

Історія танку Т-80

Передумови створення

Головною передумовою створення Т-80 стала необхідність модернізації Т-64, що працював на танковому дизелі. У 60-х роках США та Німеччина вели спільну розробку перспективного танку МВТ-70. Радянській розвідці стало відомо, що новинка мала бути оснащена 1500-сильним двигуном. Тоді й постало питання необхідності вдосконалення Т-64 з 750-сильним двигуном та Т-72 з 780-сильним.

У 1968 році ленінградське КБ отримало замовлення на модернізацію Т-64А з ГТД-1000Т потужністю 1000 к. с., а стандартний гарантований моторесурс у 500 годин мав би забезпечувати витрати палива для запасу ходу танку не менше, ніж на 540 км. Швидкість такої машини мала становити 70 км/год.

Вперше про використання газотурбінного двигуна як силової установки у СРСР заговорили в кінці 1940-х років. Відомий танковий конструктор Ж.Я. Котін був активним прихильником використання ГТД. Така установка мала свої переваги й мотор танка т 80 пристосовувався до роботи в низьких температурах. Якщо дизельному мотору для запуску на морозі потрібен був час (близько 30 хвилин) на прогрівання, то ГТД готовий до використання через хвилину після запуску.

Від «Об’єкта 287» до танку Т-80

Однак всі праці під керівництвом Котіна на ленінградському Особливому конструкторському бюро танків Кіровського заводу (пізніше – КБ-3, ВАТ «Спецмаш») довгий час лише доводили недосконалість подібних моторів. Хоча старання конструктора все ж таки закінчились створенням першого прототипу танку с ГТД – «Об’єкт 287».

На той час М.С. Хрущев робив ставку на ракетну зброю, тому розробка конструкцій танків важкого колеса не знаходила підтримку у радянського керівництва. У 1960-х роках розробники КБ-3 у сфері створення танкового ГТД налагодили співпрацю з конструкторами ленінградського авіамоторного Заводу ім. Клімова. Результатом їх спільної роботи став перспективний мотор ГТД-350Т, створений на основі двигуна для гвинтокрилів. Розроблений надалі дослідний ракетний танк «Об’єкт 288» допоміг вирішити низку питань стосовно адаптації авіаційних двигунів до наземної техніки.

Можна констатувати, що ті напрацювання, які були отримані при створенні «Об’єкту 288», стали основою для розробки більш перспективного газотурбінного танку на базі Т-64. На той час Завод ім. Климова випустив двигун ГТД-1000Т з необхідною потужністю в 1000 к. с. Саме з цим двигуном КБ-3 в 1970 році в металі виготовив прототип основного бойового танку «Об’єкт 219».

Перед танковиробниками повстала задача адаптувати збільшені енергетичні можливості нового типу двигуна до танкової конструкції. У підсумку це призвело до суттєвого доопрацювання ходової частини. Після низки удосконалень конструкції дослідні танки КБ-3 Кіровського заводу пройшли успішні випробовування, в тому числі в умовах військової експлуатації окремих танкових підрозділів у Приволзькому та Туркестанському військових округах.

Ці випробування показали суттєве зростання боєздатності при низьких температурах «Об’єкта 219» в порівнянні з танками, які оснащені традиційними дизельними двигунами. Однак залишались проблеми зі значними витратами палива та вразливості газотурбінної установки до пилу. Ці недоліки були ліквідовані в подальші роки.

Технічні характеристики

До основної технічної характеристики танку Т-80, заради чого він і створювався, слід віднести 1000-сильний двигун. Це насправді забезпечує високі динамічні характеристики, хоча в експлуатації це лише додає проблем.

Плата за потужність великі витрати палива – 460 л на 100 км при русі по дорогах із твердим покриттям. В умовах бездоріжжя цей апетит, звісно ж, збільшується.

Другим недоліком, який визнали й самі виробники, стала чутливість до пилу. Газотурбінні установки використовуються в авіації та не пристосовані до наземного транспорту. Для очищення повітря на Т-80 встановили цілу низку фільтрів. Через це двигун потребує регулярного, ретельного і професійного обслуговування.

Основні характеристики:

• вага танку Т-80 – 43,7 т
• габарити – довжина – 9651, ширина – 3582, висота (по даху башти) – 2219, кліренс – 451.
• дальність стрільби – 2100 м, при використанні протикорабельних ракет «Кобра» і «Рефлекс» максимальна дальність збільшується до 4 і 5 км.
• максимальна швидкість – 70 км/год.
• трансмісія Т-80 – механічна, планетарна; складається з двох агрегатів.
• склад екіпажу Т-80 – 3 осіб.

Тип бронювання

У танку Т-80 використовувались різні типи бронювання. Корпус – зварювальний, лобна частина мала кут нахилу 68 градусів, башта – лита. Лобові частини корпусу та башта забезпечені багаторівневим комбінованим бронюванням, що поєднувало в собі сталь та кераміку. Інші частини корпусу виготовлені з монолітної стальної броні, що мала значні переходи за товщиною та кутами нахилу. Товщина броні диференційована відповідно до ймовірних законів обстрілу та ураження.

Розпочинаючи з танку Т-80У, встановлюється вбудований динамічний захист лобової частини корпусу і передньої полусфери башти. На Т-80У(М) окрім динамічного бронювання, що використовувався на Т-80У, на борті встановлювалось по 3 додаткових блоки. На Т-80У-М1 змінено комплекс вбудованого динамічного захисту башти.

Силова установка та трансмісія Т-80

Характеристики ГТД в ході подальших модернізацій постійно зростали й з вихідних 1000 к. с. дійшли до 1250 к. с. у версіях БВ.

Моторно-трансмісійний блок у кормовій частині корпусу танку розташовано поздовжньо. Внаслідок цього довжина машини теж зросла в порівнянні з Т-64. Двигун виготовлено у єдиному агрегаті зі вбудованим конічно-циліндричним редуктором, що знижується. Це збільшило його загальну вагу до 1050 кг. Така конструкція дозволила встановити кінематичний зв’язок з силовою установкою двох бортових планетарних коробок передач. Три планетарних рядки і п’ять фрикційних пристроїв управління у кожній бортовій коробці забезпечили чотири передачі вперед і одну назад. Також, схема моноблока дозволила скоротити час заміни двигуна до 5 годин, у попередника Т-72 подібний показник становив 24 години.

Боєкомплект

Боєкомплект Т-80 нараховує 40 снарядів, у більш пізніх модифікаціях становив 38 або 45 пострілів, як підкаліберних, так і кумулятивних та уламково-фугасних. Боєкомплект кулемета містить 1250-1500 патронів для ПКТ та 300 (іноді 450) патронів для «Утеса».

Ходова частина

Гусениця танка Т-80 металічна з гумово металічним шарніром, гумовою біговою доріжкою, що дозволяє компенсувати велике навантаження на шину опорних катків. Кількість траків – 80. Ширина гусениці – 580 мм. Маса гусениці – 1767 кг.

Вартість Т-80

Ціна танка Т-80 у відкритих джерелах не вказується. Це й не дивно, оскільки він є надбанням радянської епохи та після розпаду СРСР його не запускали у серійне виробництво. Також точну вартість танка Т-80 складно назвати, оскільки він має безліч різних модифікацій, які суттєво різняться.

Відомо що, купити танк Т-72 можна за 3 млн доларів, а модифікації Т-80 обходились російському військовому воєнпрому у 3-4 рази більше.

Як керувати танком Т-80

Танк Т-80 має дещо іншу конструкцію ніж звичні дизельні танки, але керувати ним набагато простіше. Коробка передач схожа з тією, що була у Т-64, але в ній прибрали один планетарний ряд – тому замість 7 передач їх всього 4. Спрощення завжди збільшує надійність та зменшує навантаження на механіка-водія.

Танк має всього дві педалі та ніколи не глохне. Перша педаль відповідає за надходження палива, а інша – за роботу регульованого соплового апарату, РСА. При натисканні на праву педаль газу розкручується основна турбіна, на ліву – змінюється положення лопато-силової турбіни.

Праву педаль найкраще тримати на максимумі, а все керування здійснювати лівою. Якщо відпустити – танк збільшує швидкість, злегка натиснути на педаль, лопатки змінюють кут, швидкість зменшується – танк гальмує. При натисканні з більшою силою – вони приймають негативний кут нахилу і Т-80 гальмує турбіною. Натискаєш ще сильніше – і тільки тоді у справу включаються гідравлічні гальма.

Потужний двигун ніколи не заглухне, тільки якщо скінчиться паливо. Силову турбіну, не пов’язану з компресором, розкручує потік гарячого повітря з газогенератора. Навіть якщо газотурбіна зупиниться, газогенератор продовжить свою роботу. При русі вгору танку може не вистачити потужності та він зупиниться, однак турбіна не заглухне. Потрібно перемикнутись на передачу нижче і далі рухатися вперед.

Бойова ефективність

Танки Т-80Б, Т-80БВ та Т-80У були залучені у першій Чеченській війні, де зазнали дуже значних втрат. В період з 21 грудня 1994 року до вечора наступного для близько тисячі воєнних загинуло і 200 одиниць техніки ліквідовано. Відомі випадки, коли значні витрати палива Т-80 були неочікувані для танкістів безпосередньо на полі бою.

Кормова частина будь-якого танку в умовах міських боїв стає надто чутливою до неочікуваних дій супротивника та протитанкових засобів. При штурмі Грозного по лобовій броні Т-80 відкривали прицільній вогонь десятки РПГ одночасно. Безліч танків було знищено в результаті вибухів, а їх башти від численних обстрілів відлітали.

Також в ході боїв виявилось, що автомат зарядження Т-80 «Корзина» має фатальний недолік в конструкції. В системі автоматичного зарядження готові снаряди зберігались у вертикальному положенні, і їх лише частково захищали опорні катки. Постріл із РПГ, направлений у бік танку вище опорних катків провокував детонацію боєкомплекту і ставав причиною зриву башти.

Надалі замість масового використання бронетехніки, широкого застосування набула тактика невеликих бронегруп у складі танків Т-80 або Т-72 та 2-3 БМП. Такі бронегрупи вже до міст не заходили, а руйнували оборону супротивника з безпечної відстані. Також танки використовували для супроводження автоколон.

Після першої Чеченської війни Росія відмовилась від ідеї модернізувати Т-80 і не використовувала танки ні у другій чеченській кампанії, ні в рамках конфлікту у Грузії у 2008 році. Експлуатаційні характеристики цієї машини виявились настільки незадовільними, що з 2000-х років їх почали масово списувати. Відомо, що у 2000 році на озброєнні армії РФ було 7558 Т-80 різних модифікацій, а у 2001 – лише 360.

Від цієї кількості також можна відняти близько півтори сотні Т-80 різних варіацій, знищення та захоплення яких було верифіковано проєктом Oryx за публічними фото та відео. Якщо припустити, що не всі знищені машини потрапили у мережу, тому можна збільшити кількість ліквідованих Т-80 щонайменше вдвічі.

Застосування Т-80 у російсько-українській війні

Не дивлячись на всі недоліки, танки Т-80 російська сторона використовувала з лютого 2022 року під час нападу на Україну. 1 березня 2022 року 6 нових танків Т-80БВМ зі складу 200-ї мотострілецької бригади ЗС РФ були захоплені українськими бійцями. Відбулось це під час боїв за Харків.

В березні 2022 мережею Інтернет ширилось відео знищення українською артилерією російської техніки на Сумщині. Серед залишків виявили експериментальний танк Т-80УМ2. За декілька тижнів до повномасштабного вторгнення такий танк застосовували на навчаннях у Білорусі.

Серед захоплених трофеїв слід відзначити й доволі рідкісну модифікацію – командирський Т-80УК. Цей танк став другим таким, який Росія втратила в Україні. Відомо, що такі машини виробляли в одиничній кількості і всі вони входили до складу 4-ї танкової Кантемирівської дивізії.

Значні втрати важкої бронетехніки в російсько-українській війні навесні 2022 року змусили росіян терміново знімати зі зберігання та перекидати на фронт не лише Т-62, а і Т-80БВ без будь-яких модернізацій.

Станом на 23 червня 2022 року відомо про втрату російськими військами 146 різних модифікацій Т-80.

Модифікації

Омський ПО «Завод транспортного машинобудування» зробив найбільший вклад в модернізацію Т-80У. Ці роботи було завершено вже після розпаду СРСР. Бойова машина омських фахівців отримала найбільш досконалу на той час систему управління вогнем. Бойові можливості Т-80У-М1 збільшились шляхом використання тепловізійного прицілу. Це дало можливість стрільби новою ПТУР «Інвар» в будь-який час доби.

Т-80 «Барс» – на той момент, найбільш захищений у світі від протитанкових засобів. При цьому його вага становила 47 тонн, що не набагато більше від його попередників. Таких характеристик було досягнуто внаслідок

• Комбінування багатошарового захисту верхньої лобової частини деталей корпусу і комбінованого наповнювача башти;
• Комплексу вбудованого динамічного захисту (ВДЗ) корпусу і башти у поєднанні з броньованими фальшбортовими елементами ВДЗ;
• Системи постановки завіс комплексу оптико-електронної протидії «Штор-1».

Планувалося, що Т-80У-М1 буде обладнаний комплексом активного захисту «Арена», однак роботи по цій системі на початку 90-х припинили й поновили лише після значних втрат танків армії РФ у першій компанії в Чечні. Перші танки Т-80 з комплексом «Арена», які здатні були встановлювати та знищувати цілі на швидкості до 700 м/год, побачили світ у 1997 році. Але через високу вартість виробництва Т-80У-М1 «Барс» на озброєння так і не був прийнятий.

Інформацію про інші модифікації Т-80 надано в таблиці

Кількість на озброєнні країн світу

Базова модель Т-80 була прийнята на озброєння радянської армії 6 червня 1976 року у якості основного бойового танку. Надалі танк та його модифікації затверджувались як основний вид озброєння у різних радянських країнах союзних республік (Росії, Україні, Білорусі, Казахстані, Азербайджані).

Модифікації танків на основі Т-80У, що були вироблені в Росії, експортувались в значно менших кількостях: дві партії по 41 машині відправлено для грецької частини Кіпру та близько 80 машин для Південної Кореї в рахунок погашення зовнішнього боргу СРСР. Власні версії Т-80 українського виробництва потрапили на озброєння армії Анголи (50 од.) та Пакистану (320 од.).

Звіти Military Balance дають орієнтовану чисельність танків, які знаходяться на базах зберігання у Росії. Мова йде про 3 тисячі танків. Слід зазначити, що ця кількість може бути значно перебільшена. Процес зберігання дуже складний та витратний, тому не кожну машину за необхідності можна завести і відправити в бій.

Останнє згадування кількості танків Т-80, які є на озброєнні ЗСУ датується травнем 2020 року. На той момент в наявності було 91 одиниця танків та близько 100 одиниць на зберіганні.

FAQ

Калкиш Ксенія

Головний автор статей на сайті suprotyv.com. Сумлінно дотримується відповідності з офіційними джерелами інформації для компонування тексту.