Як говорити з дітьми про війну – поради та рекомендації психологів

Війна змінила все в житті українців – їх спокійне і розмірене буття, плани та мрії. Але доросла людина здатна аналізувати і в багатьох ситуаціях при отриманні негативних емоцій допомагає собі сама. Якщо дорослий відчуває, що справитись з відчуттям гніву, депресії йому складно – він звернеться до спеціаліста. В цьому питанні з дітьми значно складніше. Як говорити з дітьми про війну? Адже, як виявилось не всі дорослі люди здатні справитись з болем, стражданнями та панічними атаками. Дитина може замкнутися, переживання перетворяться на жахливу реальність, а нервова травма залишиться на все життя. Тому в дитячому світі, нам дорослим потрібно стати провідником. Необхідно навчитись доносити реалії війни так, щоб дитина почувала себе захищеною, намагатися створити спокійний простір для неї і старатися частіше говорити на теми, які турбують дитину.

В наступній публікації зосередимось на основних тезах, щодо спілкування з дітьми про війну, обговоримо питання підтримки батьків з дітьми на державному рівні та поділимось деякими порадами від міжнародних організацій

Чому важливо говорити з дітьми про війну

Дитячий світ простіше дорослого, діти сприймають погані новини складніше, саме через відсутність змоги проводити аналіз. В них є надія і наївне відчуття, що світ навколо – це гра, в якій добро сто відсотків переможе зло. Багато питань, для нас дорослих, щодо причин цієї страшної війни є незрозумілими. Тож як пояснити дітям те, що не наважуємось збагнути самі?

Але говорити про війну прийдеться. Саме для того, щоб вірно сформувати світогляд дитини, щоб не дати стороннім особам вплинути на викривлене сприйняття війни Вашою дитиною, щоб підготувати її морально до можливих гірших сценаріїв. Дитина втратила свій минулий спокій, вона перестала займатись тими щоденними справами, що зазвичай повторювались в її житті, вона чує звуки сирен, відчуває напруженість довкола себе. Це, безумовно, викликає стрес. Як кажуть психологи, щоденні справи, що повторювались з дня в день під час війни зникають і саме повернувши їх до свого життя Ви відчуєте заспокійливу хвилю. Тому з дитиною необхідно працювати, говорити і підтримувати, створювати ситуації, що імітують їй відчуття безпеки і контрою над ситуацією. Все це допоможе уникнути порушень психіки, панічних атак та шкоди для здоров’я вашої дитини.

Як говорити з дітьми про війну

Для такої складної розмови батькам або дорослим потрібно підготуватися заздалегідь. Ваша відповідь на питання дитини повинна бути виважена, продумана та мати підтверджуюче підґрунтя. Утримайтеся від поспішних висновків, координуйте думки малечі за допомогою прикладів, що їй найкраще демонструють дії навколо, допоможіть провести паралелі з відомими казковими героями, створіть уявну атмосферу, в якій дитина зрозуміє, що під час війни класифікувати, як добро і зло.

Побороти свій страх

Якщо Ви зумієте перебороти свій страх, то з цим справиться і дитина. Адже якщо Вам вдасться виробити в собі в будь-якій ситуації спокійний голос та впевненість – це створить відчуття безпеки у дитини. Під час розмов про війну тримайтесь врівноважено і помірковано, пояснюйте все відкрито. На очах у дитини не панікуйте, намагайтесь зберігати впевненість дій.

Надавати інформацію відповідно до віку дитини

Зважайте на вік дитини, адже серйозність тем залежить від цього напряму:

• Якщо дитина маленька – наводьте приклади з казок, проводьте паралелі з мультиплікаційними персонажами. Намагайтесь донести малюку, що добро завжди переможе зло. Розповідайте малечі про добрі справи, які відбуваються навколо, запевніть її, що Ви завжди будете поруч і робите все для того, щоб убезпечити себе та дитину.
• В більш старшому віці наводьте приклади з історичних подій. Підлітки в вільному доступі можуть отримати травматичну для себе інформацію, тому спілкуйтесь частіше, відчувайте занепокоєння дитини. Спробуйте кожного дня доносити до дитини добрі новини, розповідайте про подвиги військових. Постійно ведіть розмови про друзів України, скільки допомоги зараз направлено на нашу перемогу, скільки зусиль буде докладено до відбудови держави після війни. Навчіть дитину розбиратись в військовій техніці, поясність основні принципи роботи армії. Розмову про армію коригуйте і направляйте думку, щодо захисту, а не нападу, поясніть відмінність цих дій. Уникайте прикладів, що базуються на агресії та насильстві.

Застосовувати тактильний контакт

• Використовуйте обійми частіше, адже для дитини це є сигналом Вашої відкритості та підтримки.
• У випадку охоплення страхом – спробуйте прийти в рух, сядьте, ляжте, виконуйте коливаючи рухи – це заспокоїть на перших хвилинах.
• Пригортайте до себе дитину в разі створення небезпечних, гучних ситуацій.
• Намагайтеся уникати ситуацій, щоб дитина залишалась на одинці.

Встановити емоціональний контакт

Дайте дитині зрозуміти, що деякі речі теж Вам не прийнятні, іноді буває страшно, але разом Ви впораєтесь. Якщо дитина переживає за бабусю чи дідуся – зізнайтесь, що Ви теж переживаєте, але після закінчення війни всі знову будуть разом і в безпеці. Якщо Ви на відстані і дитина сумує за батьком – донесіть до неї, що це тимчасово, що Вам теж сумно з цього приводу, але все це скінчиться і обов’язково з добрим фіналом. Надайте дитині можливість поділитися своїми думками в малюнках, розмовах. Дайте зрозуміти, що вона не одна і поруч є ті, хто робить для неї все можливе.

Дотримуватись інформаційної гігієни

• Контролюйте інформаційне середовище, яке в доступі у дитини, будьте готовими відповісти на різні питання.
• Спробуйте не обмежувати медійний простір дитини, щодо перегляду мультфільмів або фільмів, підбирайте контент якісно, зараз багато варіантів, що базуються на етно-історії або яскравих історичних подіях.
• Намагайтесь проводити час разом : читайте гуртом, дивіться фільми, грайте в забавки.

Не використовувати нецензурну лайку

Більш за все у дорослих виникає емоція гніву разом з нецензурною лайкою. Зрозумійте, що це ніяк не допоможе, а лише призведе до невихованості Вашої дитини. Контролюйте свої емоції та виражайте їх відкрито і з посмішкою, щодо гарних новин. Не потрібно показувати радість від знищення тих чи інших позицій ворога, краще радіти вправності наших військових та винахідливості наших цивільних.

Допомагати разом

Якщо Ви допомагаєте волонтерам, або ж робите доброчинні внески – здійснюйте цю дію разом з дитиною. Можливо разом підтримуйте якусь тваринку, це може бути сусідській кіт, якого залишили, або пташки в зимову погоду. Ці емоції створюють у дитини відчуття впевненості, що допомога може йти і від неї. Вона буде розуміти, що теж може щось змінити на краще – комусь зарадити, і тим самим стати необхідним гвинтиком, що призводить в рух одну велику машину під назвою «Перемога».

Чи є підтримка для батьків з дітьми

Підтримкою батьків з дітьми в Україні займається ЮНІСЕФ. Це організація на основі ООН створена для сприяння здоров’я та гідних умов життя дітей в усьому світі. На теперішній час в Україні за підтримки ЮНІСЕФ можна отримати розширену інформацію про будь якім питанням, стосовно поводження з дітьми, по їх вихованню, інструкції по діям в небезпечних ситуаціях, поради до батьків, які мають дітей-інвалідів. Вся корисна інформація зосереджена на сайті спільноти.

В 2022 році ЮНІСЕФ сумісно з Міністерством соціальної політики України створили багатофункціональну програму матеріальної підтримки сімей, що постраждали під час війни. Одноразову матеріальну допомогу отримали близько 200 000 сімей з дітьми. Участь у програмі взяли сім’ї, що мають трьох і більше дітей, та сім’ї з дітьми-інвалідами.

Поради від експертів ЮНІСЕФ

Повний список порад, щодо поведінки дорослих і дітей під час війни від міжнародної компанії ЮНІСЕФ можна отримати на їх офіційному сайті. Розглянемо основні з них:

1. Триматися стримано і спокійно, запевнити дитину в тому, що Ви намагаєтесь її безпеку;
2. Не нагнітати ненависть, а створити атмосферу співчуття;
3. На своєму прикладі розповісти про необхідність підтримувати один одного, провести паралелі з простими людьми та великими волонтерськими організаціями, говорити про можливість допомогти в тій чи іншій справі;
4. Необхідно встановити якою інформацією володіє дитина, допомогти їй зрозуміти основне, відхилити розмову до фіналу з гарним кінцем;
5. Постійно контролювати інформацію, доступ до якої отримує дитина, виключити взаємодію з агресією, небезпекою;
6. Щодня розмовляти з дитиною, розрізняти її емоціональний стан і в разі погіршення стабілізувати його за допомогою фахівців;
7. Кожну розмову завершувати обіймами, створювати тактильні контакти. Це призведе до відчуття безпеки дитини і заспокоїть;
8. Не забувати про свій емоційний стан. Забезпечити в собі відчуття спокою, безпеки. Слідкувати за емоціями, що виникають на очах у дитини, не допускати панічних настроїв та випромінювати впевненість.

Також рекомендуємо подивитись відео по темі:

Калкиш Ксенія

Головний автор статей на сайті suprotyv.com. Сумлінно дотримується відповідності з офіційними джерелами інформації для компонування тексту.