З приходом війни до нашої держави, в лексиці народу з’явилось над багато нових та невідомих нам донині слів. І одним із них, є Stinger – новий для української армії тип ПЗРК, який ефективно допомагає нищити ворожу авіацію. Не всім відомо, які він має характеристики, розміри, скільки коштує, де і як його застосовували. В цій статті ми відповімо на всі ці питання, а також розповімо все, що ще відомо про даний вид озброєння.
Загальні відомості про ПЗРК – Stinger
ПЗРК Stinger, а точніше переносний зенітно-ракетний комплекс, був розроблений американською спеціалізованою фірмою «General Dynamics» у 1967 – 1977 роках для збивання ворожих літаків, які літають на низькій висоті. Він діє як на зустрічні, так і на догонні курси літаків. Stinger – є найбільш масовим засобом для боротьби у повітрі, який перебуває на рахунку в іноземних армій. Класифікація ПЗРК Stinger – «Земля – повітря».
Якщо підняти історію, то стає відомо, що Stinger набув шаленої популярності ще з часів «Холодної війни», а також був незамінним у «Фолклендській війні», яка йшла між Великою Британією та Аргентиною. Саме в цій війні Stinger здобув бойове хрещення у 1982 році. А потім з великим успіхом служив незамінною зброєю у «Афганістанській війні» у 1979 – 1989 роках, де все ще залишається відкритим питання скільки саме ворожої техніки збив Stinger. Рахунки йдуть у десятках та сотнях збитої ворожої літальної техніки. Зараз же ПЗРК–Stinger допомагає боротися Українській армії з Російськими загарбниками.
Stinger має цифрову систему для обробки сигналів. Також ракета Stinger є власницею теплової голівки самонаведення. Головна ідея та перевага такого ПЗРК полягає у простоті прицілювання та дуже високій боєздатності. Stinger знаходиться на озброєнні 28 країн світу.
Технічні характеристики
Зенітно-ракетні комплекси Stinger одноразові, для них виготовили близько 70 000 ракет. Пускові та прицільні пристосування безпосередньо перед запуском прикріплюються до одноразового контейнера з ракетою. А для високого рівня точності стрільби, боєприпаси ПЗРК використовують двоканальну доріжку самонаведення – один інфрачервоний канал, другий ультрафіолетовий.
Подвійний режим і твердопаливний двигун розганяють ракети для Stinger до рекордних 750 метрів за секунду. Осколково-фугасна частина ракети досить велика, вона має вагу в 3 кілограми, а також у неї найбільша осколково-фугасна дія серед всіх ПЗРК. Ракети FIM – 92 здатні збивати не тільки гелікоптери та транспортники, а й броньовані штурмовики Су-25. Дальність пострілу по цілях Stinger сягає приблизно 4750 метрів, а висота до 3500-3800 метрів. Вага даного переносного зенітно-ракетного комплексу досить невелика, вона становить 15,7 кілограма, а сама ракета важить приблизно 10,1 кілограма.
Враховуючи характеристики, найбільш ймовірними об’єктами для ураження FiM-92 є:
- Абсолютно всі безпілотники й вертольоти, а саме, ударні моделі й великі моделі;
- Штурмовики, які літають низько і виконують бойові завдання на землі;
- Транспортники, на зльоті та на посадці;
А ось надзвукові винищувачі та стратегічні бомбардувальники підпадають під загрозу ПЗРК – Stinger найменше.
Для зручності всі характеристики зібрані у таблицю:
| Параметри | Показники |
|---|---|
| Довжина ракети | 1,52 |
| Діаметр ракети | 0,07 |
| Мінімальна і максимальна дальність стрільби | Від 200 до 7800 м |
| Максимальна висота цілі | 3800 м |
| Дульна швидкість | 750 м/с |
| Стартова вага | 10,1 кг |
| Вага бойової частини | 3 кг |
Модифікації
Налічується чимала кількість модифікацій ПЗРК – Stinger. І кожна наступна версія більш досконала ніж попередня, кожна версія проходила багато етапів для майже ідеального «жаління» воєнних літаків у просторі неба. Звичайно, що не всі модифікації здобули великого попиту і великих змін, тож зараз поговоримо про всі відомі види модифікацій ПЗРК більш детально.
Отже:
- FIМ-92A – стартовий варіант, який мав достатньо багато недоліків;
- FIM-92C – ця версія вже була з мікропроцесором, який можна програмувати. Зовнішні перешкоди були перекриті сильними комп’ютерними та цифровими компонентами. А також, відтепер програмне забезпечення воєнного пристрою удосконалено так, щоб відреагувати швидко на нові види контрзаходів майже одразу. Близько 20 000 одиниць було випущено до 1991 року, і це тільки для армії США
- FIM-92D – ряд модифікацій в цій версії провели, щоб збільшити стійкість до перешкод;
- FIM-92E – має мікропроцесор BlockI, який можна програмувати. Плюс додали новенький датчик перекидання, переглянувши програмне забезпечення і управління, допомогли покращити управління польотом ракети. А ще, у цій версії покращили ефективність ураження дрібних цілей, на кшталт крилатих ракет, безпілотників та легких вертольотів для розвідки. У 1995 році їх почали поставляти. І великий обсяг «Stinger» у США замінили на цю версію;
- FIM-92F, FIM – 92G ,FIM – 92H. Ці три покоління Stinger не зазнали серйозних змін;
- FIM-92I. Тут ми вже бачимо мікропроцесор BlockII, який також повторно програмується. Але даний варіант не вийшов би без попередньої Е версії. Тепер з’явилась інфрачервона голівка з самонаведенням. Відстань для виявлення потрібних цілей та змога здолати перешкоди в оновленій модифікації значно збільшені. Також, значно збільшилась дальність дії, завдяки зміні конструкції. Модифікація дійшла до стадії випробувань, але програму закрили у 2002 році через бюджет;
- FIM-92J Це та ж сама ПЗРК з мікропроцесором Block I, яка може повторно програмовуватися. Але заради продовження терміну служби на 10 років, довелось змінити деякі компоненти. У цій версії боєголовка є власницею неконтактного підривника, щоб ефективно бити по безпілотних літальних апаратів;
- ADSM, придушення засобів ППО: варіант з додатковою пасивною головкою радіолокації самонаведення, цей варіант може також використовуватися проти радарних установок.
Бойова ефективність у конфліктах
Для того, щоб ефективно застосувати Stinger, в ідеальному випадку знадобиться двоє військовослужбовців: один стріляє, а інший спостерігає за просторами неба аби не втратити ціль та подає ракети. ПЗРК доволі простий у використанні, але треба правильно враховувати час натискання на спусковий курок, аби ракета точно долетіла до ворожої мети та знищила її.
Коли ціль виявлено, оператор-стрілець закидає комплекс на плече і прицілюється. Коли ціль захоплена, інфрачервоним шукачем ракети подається звуковий і вібраційний сигнал, після цього оператор натискає на спеціальну кнопку, яка має зняти чутливість гіро-стабілізованої платформи, яка в польоті не змінює свого положення щодо землі, забезпечуючи управління миттєвим положенням ракети. Далі слід натиснути на пусковий гачок, після чого інертний рідинно-образний газ для охолодження інфрачервоного шукача самонаведення переміщується з балона на борт ракети, в роботу запускається бортова батарея, відкидається відривний штекер живлення і включається піропатрон запуску стартового прискорювача.
Скільки коштує Stinger ?
Досить логічним є запитання, скільки ж коштує «Жало» Пентагону? Саме так, до речі, перекладається дослівно “Stinger”. Ціна ПЗРК залежить в першу чергу від кількості закупки, оскільки купити один Stinger неможливо. От, наприклад, перші 260 шт. зенітно-ракетних комплексів було виготовлено до середини 1979 року, після цього компанія-виробник отримала замовлення виробництва партії з 2250 ПЗРК для армії США загальною вартістю 105 млн доларів.
Заключення
ПЗРК Stinger, ще відомий як «Жало», допомагає боротися рашистами, які приходять з війною на чужі землі і нахабно намагаються забрати непідвладні їм життя і території. З 1982 року Stinger знаходиться у бойовому строю різних країн світу, він розвивався і покращував свої характеристики, які дозволяли обеззброїти ворогів і відстояти своє.
Stinger вже друге сторіччя є незамінною зброєю проти військової літальної техніки, в кожній війні, де був присутній FIM – 92, він приносив чудові результати арміям, яким слугував як захисник небесного простору.
Все, що потрібно знати про ПЗРК Stinger ви також можете дізнатись з цього відео від АрміяInform:
Головний автор статей на сайті suprotyv.com. Сумлінно дотримується відповідності з офіційними джерелами інформації для компонування тексту.
