Що таке ПЗРК Starstreak – як працює, характеристики, ціна та бойова ефективність

Старстрік – британський переносний зенітно-ракетний комплекс призначений для ураження гвинтокрилів і літаків, які рухаються на відносно низькій висоті. На початку квітня стало відомо про передачу Великою Британією Україні військової техніки на суму більше ніж 100 млн. фунтів стерлінгів, в тому числі й ПЗРК Starstreak . Далі ми вам розкажемо про цих нових помічників ЗСУ та причини, по яким росіянам варто їх боятись.

Історія HVM Starstreak

Першим ПЗРК, що був призначений для ураження гелікоптерів та літаків на низькій висоті, був комплекс Blowpipe, який був на озброєнні Британії у 1972 році. Він головним чином використовувався проти зустрічних цілей, якими переважно вважалися ударні гелікоптери та винищувачі армії Варшавського договору (в основному радянські).

Blowpipe використовувався Великою Британією та Аргентиною в 1982 році під час Фолклендського конфлікту. Тоді були відстріляні майже 100 ракет, а офіційно підтверджено лише два влучання в ціль. Тоді стало зрозуміло, що Blowpipe має дуже низьку ефективність і потрібно щось змінювати.

Так розпочалась історія створення зенітно-ракетного комплексу Starstreak, також відомого як High-Velocity Missile (HVM). Його розробка стартувала у 1984, коли британська армія запросила нову ракетну систему ППО, в якості доповнення до ракетної системи Rapier. Тоді Міністерство оборони Великобританії обирало поміж проектних варіантів 2-х компаній – BAE та Shorts.

BAE запропонувала ракету Thunderbolt зі швидкістю 4 Маха. Компанія Shorts Missile Systems, а точніше Thales Air Defence, представила високошвидкісну ракету Starstreak, що могла вражати цілі на відстані до 4 км. Вона була доступна в кількох варіантах закріплення: на транспортному засобі, на п’єдесталі та на плечі оператора. В Міністерстві були вражені, як боротися з противником можна було за допомогою Starstreak і вибрали саме його для подальшого озброєння військ.

У червні 1986 «Старстрік» обрали для проектування та розробки зенітно-ракетних систем. У жовтні 1995 Міноборони Великобританії прийняло самохідну високошвидкісну систему SP HMV, що має комерційну назву Starstreak. У вигляді легкої версії залпового запуску LML почала надходити з 1997, а у версії для запуску з плеча з вересня 2000.

У армії Великої Британії SP HMV також встановлюється на гусеничну машину Stormer. Встановлена таким чином на Stormer, зенітна установка Starstreak має 8 боєголовок ракет, що одразу готові до стрільби, і ще 12 в запасі.

Загальні відомості про Starstreak

Starstreak – це переносний зенітно-ракетний комплекс, що прийнятий на озброєння Сполученого королівства у 1997 році. Він призначений для ураження повітряних цілей на висоті до 5 тис. метрів та відстані більше 6 тис. метрів. Бойова частина ракети важить 0,9 кг і здатна розвивати швидкість до 3,5 Махів (4200 км/год), а це майже в 3 рази більше швидкості звуку.

Проектували ракетні комплекси Starstreak для запуску з наземних , морських або повітряних платформ, хоча на практиці використовуються найчастіше наземні версії. Це або традиційний одноствольний ПЗРК, який запускається з плеча, або триствольна легка портативна багаторазова пускова установка (LML) з 3-ма ракетами готовими до запуску, яку можна поставити на землю або встановити на транспортний засіб.

Слід зазначити, що технічні характеристики комплексів Starstreak знаходяться на межі між ЗРК ближньої дії та переносним ЗРК. Старстрік являється високоточною зброєю, що має дуже низьку похибку влучень. Ця сучасна зброя має і значний психологічний вплив на противника. У військових майже немає часу, щоб якось відреагувати, коли почнеться бій – високошвидкісні зенітні ракети Starstreak майже миттєво влучають в ціль. Їх неможливо збити чи дезорієнтувати.

Технічні характеристики

Головна відмінність Starstreak від інших ПЗРК – це форма та тип боєголовки. Замість традиційної осколково-фугасної бойової частини використовується три окремих вольфрамових суб-боєприпаси – дротика. Дротики відділяються від носія у фінальній стадії враження, після досягнення необхідної швидкості. Кожен з них має свою власну бойову частину, що збільшує ймовірність успішного удару. Спереду ці снаряди оснащені невеликими контрольними приладами, за допомогою яких вони наводяться на ціль за принципом «лазерної стежки».

Основні характеристики ПЗРК:

• вага ракети – 14 кг;
• довжина ракети – 1,39 м;
• діаметр корпусу – 13 см;
• розмах крила – 27 см;
• час польоту – 8с;
• дальність дії — 300-7000 м;
• маса суб-елемента – 0,9 кг;
• бойова частина: 3 вольфрамові суб-елементи, так звані дротики;
• експлуатуватись комплекс може при температурі від -30 до +60 градусів Цельсія.

Комплекс розроблено у 3-х варіантах:

1. переносний ЗРК (SL);
2. ЗРК, що встановлюється на будь-яку опору на основі легкої багатозарядної пускової установки (LML);
3. самохідний комплекс на броньованому шасі Stormer (SP).

Останній варіант – установки stormer з ракетами starstreak – застосовується для забезпечення ППО бронетанкових частин.

Бойова ефективність: плюси та мінуси

Головний плюс цього британського комплексу – це система наведення. Як правило, більшість ПЗРК стріляють ракетами теплового пошуку – спочатку інфрачервона головка самонаведення ракети зафіксує тепловий слід цілі, а після цього досягає її автономно. Також в залежності від віку ракет, деякі ПЗРК з тепловим наведенням мають такі суттєві недоліки, як потреба часу для охолодження шукача, перш ніж вони зможуть зафіксуватись на цілі знову.

У Starstreak наведення на ціль відбувається за допомогою лазерного променю, при якому оператор запускає ракету, щойно ціль з’явиться в оптично стабілізованому прицілі. Лінія прямого бачення зберігається на протязі усього процесу ураження. Блок наведення проектує два лазерних промені на цілі, а датчики на ракеті розраховують їх взаємне розташування до моменту ураження.

Інтенсивність цих лазерних променів настільки мала, що за твердженням виробника, літак що являється ціллю, не може їх виявити. На відміну від ПЗРК, які мають теплове ІЧ-наведення, систему Старстрік неможливо збити з цілі спеціальними відволікаючими снарядами чи іншими джерелами тепла. Отже на питання: «Чи є захист від starstreak ракети?», однозначно можна відповісти, що на даний час ніякого дієвого захисту просто не існує.

Фактично зенітні ракети Starstreak невразливі до контрзасобів, зокрема до російської бортової системи інфрачервоної протидії Л-370 «Вітебск», що стоять на більшості гелікоптерів ПКС Росії. За даними виробника, коефіцієнт ефективності «Старстрік» дорівнює 0,96.

Орієнтовно дальність дії становить 7 км за висотою та 7 км за дальністю. За виявлення цілей відповідає потужний тепловізор, тобто сам комплекс нічого не випромінює, що значним чином ускладнює його виявлення противником.

До недоліків цього ЗРК відносять лише високу вартість та необхідність досить довгого навчання для оператора.

Кількість на озброєнні різних країн

Наразі відомо, що британських комплексів Starstreak до 2014 року було виготовлено понад 7000 одиниць у різних варіантах, у тому числі для використаннях на автоплатформах, кораблях, гелікоптерах, у наземних комплексах та інші.

Загальна кількість ПЗРК Starstreak на самохідному шасі HVM SP у британській армії, за неофіційними даними, оцінюється у 40 одиниць, а HVM LML орієнтовно у 16 одиниць. Окрім армії Британії він ще знаходиться на озброєнні Південно-Африканської Республіки – 8 LML пускових систем. Також Starstreak був замовлений Малайзією, Індонезією та Таїландом.

26 березня 2022 міністр оборони Великої Британії Бен Воллес заявив, що Україна отримала першу партію Starstreak і вони вже готові для використання на війні. За словами міністра, перші українські оператори вже пройшли підготовку у Польщі з британськими інструкторами. З оперативних причин кількість пускових установок та ракет до них не розголошується. Відомо, що британські комплекси постачатимуть в Україну як у «наплічному» варіанті, так і в комплектації, що дозволяє встановити їх на бронетехніку або на легкий автотранспорт.

Слід зазначити, що британські Starstreak вперше використані в реальних умовах війни саме в Україні. До цього з них стріляли лише на полігонах по навчальним мішеням.

Аналоги

Найбільш розповсюджені аналоги ПЗРК Starstreak – це російська «Стріла» та американський Stinger. Дальність польоту в 7 км ракети Starstreak більша, ніж в аналогічних ПЗРК, дальність яких сягає до 5,5 км.

В середньому, швидкість Starstreak ракети становить 3200 км/год. Компанія виробник заявляє, що максимальна швидкість може сягати 3,5 Maxа. Це значення є значно більшим, ніж у російської «Стріли» чи американського FIM-92 Stinger (максимальна швидкість якого сягає близько 2,2 Маха). Крім того, у цього ЗРК ефективність знищення цілей є значно вищою, ніж у переносних зенітних комплексів типу «Ігла» та Stinger.

Висновок

Отже, з упевненістю можна стверджувати, що ПЗРК Starstreak – це найбільш сучасний переносний зенітно-ракетний комплекс. Він вирішує проблеми боротьби з багатьма засобами повітряного нападу, в тому числі з надзвуковими винищувачами та ударними гвинтокрилами, що низько летять і є невидимими для виявлення ППО. Тож Starstreak не тільки стане неприємним сюрпризом для ворожої авіації РФ, а й буде ефективним засобом закриття повітряного простору України.

FAQ – відповіді за часті запитання

Калкиш Ксенія

Головний автор статей на сайті suprotyv.com. Сумлінно дотримується відповідності з офіційними джерелами інформації для компонування тексту.